Багато жителів Манчестера у 21 столітті можуть навіть не знати хто такі бігуни, і що вони являли собою. Бігуни – особлива субкультура, що виникла у робочих кварталах Манчестера наприкінці 19 століття та на початку 20 століття. Бігунами називали членів місцевих молодіжних банд. Зокрема, поява культури банд була зумовлена злиднями, які панували в робочих кварталах, відсутністю батьківського контролю, а також відсутністю дисципліни в місцевих школах, знань базової літератури та одноманітністю життя в нетрях Манчестера. Але крім хуліганства бігуни увійшли до історії міста завдяки своїм стильним образам. Далі на manchesterka.com.
Зачіски, які носили бігуни
Бігуни були молодими чоловіками з робітничого класу. Ці банди були відомі своєю характерною поведінкою. Їх члени часто вступали у жорстокі зіткнення з конкуруючими угрупованнями. Але бігуни увійшли в історію не лише завдяки своїй хуліганській поведінці. Зокрема вони мали свій особливий стиль одягу.
Однією з основних характерних рис бігунів була зачіска “шторки”. Вона була зачіскою з довгим чубчиком, яку посередині або збоку розділяв проділ. При цьому, з боків і на потилиці волосся було коротшим або зовсім поголено.
Особливої популярності така зачіска набула наприкінці 19 століття серед молодих чоловіків робітничого класу, особливо членів вуличних банд. Для фіксації волосся на голові чоловіки часто використовували парафін, що було досить небезпечно, через те, що у рази підвищувало ймовірність спалаху. Крім цього, деякі бігуни для більш надійної фіксації приклеювали чубок до чола над лівим оком. Бігуни з Манчестера були однією з тих банд кінця 19 століття, які мали цю характерну зачіску.
Особливості стилю одягу бігунів
Окрім характерної зачіски, бігуни мали особливий стиль одягу. Вони мали дуже яскравий і незабутній зовнішній вигляд, їх було складно переплутати з кимось ще. Зокрема, бігуни відрізнялися від інших молодих людей із робочих кварталів своїм характерним одягом, який включав штани клеш, куртки на ґудзиках, яскраві шарфи та кепки. Також у стилі одягу бігунів була присутня робоча уніформа та загострені черевики. А кепки, які вони носили, завжди повертали вліво. Для бігунів кепка виступала не просто головним убором, вона була справжнім символом ідентичності банди.
Слід зазначити, що не тільки самі бігуни мали особливий стиль одягу, а і їхні подруги. Вони носили сабо, популярне взуття серед робітничого класу в Манчестері кінця 19 століття та початку 20 століття, шалі та спідниці у вертикальну смужку.
Шовкові шарфи, які носили бігуни, були особливим доповненням образу. Найчастіше їх носили на шиї або прив’язували до зашморгу для ременя на штанах. В основному шарфи були яскравими кольорами і додавали родзинки у їхні вбрання.
Ще однією характерною рисою образів бігунів були аксесуари. Хулігани дуже любили одягати на свої руки латунні кільця, а у штани заправляти масивні пояси. Популярними серед бігунів були й інші аксесуари, які часто були вигравіювані або прикрашені хитромудрими візерунками. Ці аксесуари виступали як символ статусу та приналежності до своєї банди. Іноді бігуни навіть використовували свої аксесуари як зброю у вуличних бійках.
На загальний стиль одягу бігунів вплинула мода тогочасного робітничого класу. Вони лише підкреслили свою особливість за допомогою характерних аксесуарів та зачіски. Їхній одяг відображав бажання виділитися з натовпу і затвердити свою ідентичність усередині своєї банди.
Одяг бігунів говорив про їхній статус та відданість банді. Ба більше, конкретні деталі їхнього одягу, такі як кольори, візерунки та аксесуари, часто мали своє символічне значення.
Що сталося з бігунами?
Бігуни посіли особливе місце в історії промислового Манчестера. Вони запам’яталися не лише своїми бійками та набігами на інші банди, а й характерним стилем одягу. Але такий культ, як бігуни, проіснували до початку 20 століття. Але чому так сталося?
Слід зазначити, що влада Манчестера завжди реалізовувала політику спрямовану на покращення життя в місті. Так сталося і на початку 20 століття, коли міська влада направила всі свої зусилля на розчищення деяких нетрів. До того, політика міської влади була спрямована на розвиток культурної та освітньої сфери для бідняків. У Манчестері на початку 20 століття почали масово відкриватися спеціальні клуби для залучення робітничої молоді до культурного життя міста. У клубах просували ідею мирного проведення часу, поширення вуличного футболу та кінематографа.
Однією з головних ініціатив, яку представила міська влада як альтернативу війнам бігунів, призвела до створення футбольного клубу під назвою “Сент-Маркс”, який згодом став відомим як “Манчестер Сіті”. Створення футбольного клубу владою Манчестера було досить серйозною спробою відвернути молодих робітників від хуліганства на корисніші заняття.
Також у Манчестері з’явилися чоловічі збори, бібліотека та інші громадські організації, кращі умови життя та праці, а також клуби для робітників. Така політика на початку 20 століття сприяла повному вимиранню бігунів.