Енрікета Августіна Райландс: історія філантропки

Багато жителів Манчестера чули про Енрікету Августину Райландс. Зокрема, вона увійшла до історії міста як одна з найвидатніших філантропок Манчестера. Ба більше, вона стала однією з перших жінок, які кинули виклик очікуванням свого часу. Саме завдяки цьому вона і вплинула на розвиток культурної, соціальної та інтелектуальної сфери Манчестера у 19 столітті. Далі на manchesterka.com.

Варто зазначити, що життя Енрікети кардинально змінилося після її шлюбу з Джоном Райландсом, одним із найбагатших промисловців Манчестера. Після його смерті вона присвятила себе створенню спадщини на його пам’ять. Але, варто відзначити, що це була спадщина, яка шанувала не лише його пам’ять, а й приносила користь поколінням студентів, науковців та читачів. Зрештою, всі зусилля Енрікети призвели до того, що в промисловому місті Манчестер 19 століття було створено бібліотеку імені Джона Райландса. Вона стала не просто величезною бібліотекою, а справжньою установою світового класу, яка навіть у 21 столітті залишається однією з найцінніших пам’яток Манчестера.

Що відомо про Енрікету Августину Райландс?

У дівочості Енрікета Августина Теннант народилася у багатій родині торговців на Кубі у 1843 році. Її батько Стівен Кеттлі Теннант був торговцем із сім’ї йоркширців, а мати Хуана Каміла Далькур після його смерті у 1848 році вийшла заміж за польського піаніста та вченого Джуліана Фонтану. Від цього шлюбу у Хуани народився син, Джуліан Камілло Адам Фонтан, зведений брат Енрікети. Крім Джуліана вона мала ще 4 рідних братів і сестеп. Енрікета здобула католицьке виховання і завершила освіту в Нью-Йорку, Лондоні та Парижі, але пізніше перейшла в конгрегаціоналізм під впливом преподобного Томаса Раффлза.

На територію Великобританії Енрікета переїхала разом зі своєю родиною ще у дитинстві. Вона зростала у непрості роки, коли роль жінок у суспільстві знецінювали та здебільшого обмежували домашніми сферами. При цьому Енрікета була дуже освіченою дівчинкою, оскільки мала доступ до багатьох ресурсів, які були недоступні іншим.

Але варто зазначити, що все її подальше життя було сформоване саме завдяки шлюбу з Джоном Райландсом, успішним манчестерським промисловцем, відомим своєю величезною текстильною імперією. Джон Райландс був набагато старший за Енрікети, але це їх не зупинило, адже між ними був глибокий інтелектуальний зв’язок і прихильність до громадських справ.

Знайомство та шлюб Енрікети з Джоном Райландсом

Джон Райландс у 19 столітті був широко відомий своїм внеском у промислове зростання Манчестера. Крім того, він був прихильником добробуту своїх робітників. Він фінансував церкви, будинки для бідних та зводив школи, а також підтримував безліч благодійних міських проєктів. Але як доля звела Енрікету з ним?

Спочатку, приблизно в середині 19 століття Енрікета стала компаньйонкою Марти Райланс, дружини того найбагатшого торговця з Манчестера. Вона також стала частиною Кавендиської конгрегаціоналістської церкви. Звичайно ж весь той час вона мала контакт із Джоном Райландсом. У них було багато спільного: поглядів на життя та інтересів. У 1875 році померла дружина Джона Райландса, Марта, а через вісім місяців Енрікета та Джон одружилися. На момент весілля Джону Райландсу вже було 74 роки, а Енрікеті лише 32. Незважаючи на колосальну різницю у віці, у пари було багато спільного. Також варто зазначити, що шлюб був бездітним, але пара всиновила двох дітей – Артура Форбса, двоюрідного брата Енрікети та Марію Кастільйоні. А після смерті Джона у 1888 році Енрікета успадкувала більшу частину його статку і стала основним акціонером сімейної текстильної компанії та Манчестерського судноплавного каналу.

Благодійна діяльність Енрікети Августини Райландс

Коли Джон Райландс помер у 1888 році, Енрікета успадкувала значний статок і зіткнулася з питанням, як їм розпоряджатися. Замість того, щоб подвоїти статок і піти в бізнес чоловіка, який він розвивав роками, вона вирішила вшанувати пам’ять чоловіка і направити всі ресурси та всю свою енергію на монументальний проєкт: створення бібліотеки на згадку про свого чоловіка Джона Райландса. Її метою було не просто створення бібліотеки, а організація абсолютно нового, інноваційного та культурного простору, доступного для кожного жителя Манчестера. Пізніше вона доручила манчестерському вченому Елісу Куку систематизувати та створити індекс для всієї колекції.

У бібліотеці мали зберігатися колекція рідкісних рукописів та книг світового класу. Вона збирала важливі роботи з усієї Європи, включаючи біблійні рукописи, ілюміновані тексти та значні роботи з теології, філософії та науки. У 1892 році Енрікета таємно придбала знамениту колекцію 2-го графа Спенсера за рекордні 210 000 фунтів стерлінгів. А дизайн самої бібліотеці вона доручила англійському архітектору Безілу Чампні, чиїми роботами вона захоплювалася. Зокрема, Енрікета доручила йому розробити проєкт на основі стилю Менсфілд-коледжу в Оксфорді, але з більшою розкішшю.

Бібліотека була урочисто відкрита 6 жовтня 1899 року – у символічний для Енрікети день, у річницю її весілля з Джоном. Цього ж дня Енрікета отримала звання Почесного громадянина Манчестера, ставши першою жінкою, яка була відзначена цієї честі. Вона присвятила себе безлічі благодійних та місіонерських проєктів і заповідала більшу частину свого статку освітнім та медичним закладам, включаючи Університет Вікторії в Манчестері та засновану нею бібліотеку.

Навіть після відкриття бібліотеки Енрікета продовжувала активно поповнювати колекції книг. Так у 1901 році вона придбала за 155 000 фунтів стерлінгів колекцію з більш ніж 6000 рідкісних рукописів, що належали Джеймсу Ліндсею, 26-му графу Кроуфорду, відому як бібліотека Ліндезіана. На той момент це була одна з найбільших та найцінніших приватних колекцій у Великобританії, що включала унікальні та рідкісні твори. Це був один із найцінніших доповнень до бібліотеки Джона Райландса.

Видатна філантропка, мати літературної сфери Манчестера померла у 1908 році, на 64 році життя. Останні роки свого життя вона страждала на ревматичні симптоми.