Протягом багатьох століть культурне та релігійне життя в місті Манчестер формували різні діячі. Серед цих діячів важливе місце займає Елізабет Праут, відома як Мати Марія Йосип Ісуса, Мати Марія Джозеф, а також Мати Тереза Манчестерська. Зокрема, саме вона зробила значний внесок у пасіонерський рух на території Манчестера та інших англійських міст. Далі на manchesterka.com.
Що відомо про Елізабет Праут?
Про ранні роки життя Праут відомо небагато. Вона народилася у звичайній родині в далекому 1820 році і була вихована за всіма англіканськими традиціями.
У 12-річному віці дівчина прийняла католицизм. Таке рішення не обійшлося без впливу. Зокрема, на її рішення вплинули такі діячі пасіоністського руху, як місіонер Домінік Барбері та отець Гауденція Россі.
Батьки Праут сприйняли звернення молодої дівчини вкрай негативно. Хоча самі за деякий час прийняли католицизм.
При цьому сама Праут відчувала величезний потяг до релігійної діяльності. Вона хотіла пов’язати з нею усе своє життя. Спочатку дівчина не знала з чого розпочати свою релігійну діяльність, тому постійно шукала порад в одного зі своїх наставників – Россі. Той порадив Праут приєднатися до Сестер Немовляти Ісуса, що знаходилися в Нортгемптоні. Приєднавшись до цієї громади, дівчина почувала себе щасливою та корисною для суспільства. Але, як виявилося, у Праут були великі проблеми зі здоров’ям, які завадили їй продовжити її релігійну діяльність. Зокрема, через стан її здоров’я сестри громади вважали недостатньо сильною для виконання повсякденної роботи, тому Праут повернулася до сімейного будинку.
Поправивши своє здоров’я, Праут не залишила мрії про релігійну діяльність. Деякий час дівчина здійснювала парафіяльну місію у церкві Святого Чаду, що неподалік Манчестера. Але незабаром їй знову довелося звернутися до свого наставника Росії за допомогою. Той їй порадив оселитися та викладати у місцевій парафіяльній школі.
Пасіонерський рух
Праут була частиною пасіонерського руху. Цей рух являв собою католицький релігійний орден, який виник у XVIII столітті. Основний акцент діяльності даного ордену базувався на роздумах про Страсті Ісуса Христа.
Праут як частина цього релігійного руху всіляко його розвивала. Не менш важливий внесок вона зробила створивши в Манчестері “Сестер Христа і Пристрастей”, відомих, як “Сестри-пасіоністки”. Це була католицька релігійна громада, яка відігравала велику роль у ширшому пасіонерському русі на території Великобританії.
Заснування католицької релігійної громади та робота в Манчестері
Манчестер у ХІХ столітті був центром промисловості Великобританії. Тут базувалося безліч фабрик, сюди з’їжджалося безліч робітників із різних куточків країни. При цьому умови праці та життя в місті залишали бажати кращого. Та яку роль зіграла Елізабет Праут?
Зокрема, коли Праут переїхала до Манчестера вона була шокована тим, у яких убогих умовах працюють і живуть люди. Влаштувавшись у місцевому приході, вона щодня почала відвідувати хворих та місцевих бідняків. Також Праут навчала робітників, які працювали на бавовняних фабриках та ірландських емігрантів, які втекли з-за голоду зі своєї країни.
Її серце обливалося кров’ю, і боліла душа, коли вона бачила страждаючих жителів Манчестера. Праут, об’єднавшись з іншими однодумцями, сформувала католицьку релігійну громаду в місті, щоб допомогти біднякам, втомленим працівникам фабрики та іммігрантам.
Невдовзі діяльність Праут в Манчестері розширилася. Вона започаткувала нову громаду, яка знаходилася на Стокс-стріт. У ній вона надавала допомогу, а також різні можливості для здобуття освіти та вдосконалення навичок для жінок. Ця громада була створена з метою допомоги жінкам знайти кращу роботу, а також дозволити собі ліпші умови для життя.
Але слід зазначити, що умови роботи у Праут та всієї громади були не найкращими. День у день вони працювали на знос, вони працювали не покладаючи рук, молилися і дбали на благо бідних жителів Манчестера. Зрештою, їхні умови життя виявилися настільки суворими, що супутникам Праут довелося покинути її.
На заміну сестрам, що пішли, прийшли нові. Вони працювали з Праут не покладаючи рук протягом двох років. Все це призвело до того, що у них та Праут виникли серйозні проблеми зі здоров’ям. Сестри також були бідними і не могли собі дозволити лікаря, тому Праут довелося доглядати як за собою, так і за хворими сестрами.
Всі ці проблеми, безсумнівно, позначилися на роботі їхньої громади. Тому незабаром Праут отримало дозвіл від єпископа поїхати до Ірландії, щоб просити милостиню для свого приходу. Але, коли Праут повернулася з Ірландії до Манчестера, вона виявила, що ситуація в місті значно погіршилась.
Праут протягом усього життя була вірною своєму релігійному руху. Вона допомагала біднякам, працівникам фабрик та іммігрантам в Манчестері, а також допомагала жінкам здобувати освіту. За роки свого життя, попри жодні труднощі, Праут заснувала дев’ять шкіл, у яких деякий час викладала особисто.
Але, на жаль, виснажлива робота та жахливі умови праці забрали життя Праут, коли їй було лише 43 роки. Діяльність черниці Елізабет Праут назавжди залишиться на сторінках історії Манчестера, безсумнівно, вона зробила величезний внесок у культурну та духовну самобутність міста.