Елеонора Шилль – відома лікарка 20 століття, одна з перших жінок-лікарів не лише у Манчестері, а й на території Великобританії. Вона була широко відома також як місис Сайкс. Свою медичну кар’єру вона присвятила бідним громадам Манчестера, і за свої зусилля була нагороджена видатним орденом Британської імперії. Вона виросла і побудувала кар’єру в епоху, коли жінки, які займаються медичною практикою, були не просто рідкістю, а й активно піддавалися критиці та сумнівам. Незважаючи на всі ці перешкоди, вона стала однією з перших жінок-лікарів у Великобританії, проклавши шлях майбутнім поколінням жінок-медиків. У цій статті ви познайомитеся з історією про життя Елеонори Шилль, її шлях в медицину та внесок у цю сферу. Далі на manchesterka.com.
Родом із Манчестера
Шилль родом із Манчестера. Вона народилася там у 1904 році у Вітінгтон-холі (Один із найзнаковіших і найпрестижніших будинків Манчестера того періоду). Як ви могли б вже здогадатися, Шилль зростала у досить забезпеченій родині. Зокрема її батьки були досить відомими місцевими філантропами. Вони інвестували свій статок у різні міські проєкти, включаючи будівництво нових приміщень та житла. Батько Шилль був із шановної родини торговців, які виступали партнерами відомої манчестерської компанії “Schill, Seebohm & Co”. А мати була родом із родини відомих місцевих медиків. Тож не дивно, що юна дівчина своє подальше життя вирішила пов’язати саме з медициною.
Становлення дівчини у медичній галузі
З юних років Шилль виявляла ненаситну цікавість та живий інтерес до наук. Вона була дуже натхненна діяльністю своїх батьків, і прагнула бути такою самою, як вони. Вона навчалася з небувалою запопадливістю, що відрізняло її від однолітків. У той час, коли вища освіта для жінок все ще залишалася спірним питанням, академічні досягнення Шилль були визначними. Вона здобула освіту в Бедейлесі, а потім здобула місце в Манчестерському університеті Вікторії, де почала вивчати медицину і стала однією з перших жінок-лікарів, які там пройшли навчання. Зокрема, Шилль отримала диплом із психологічної медицини.
Кінець 19 століття та початок 20 століття було важким періодом для жінок у медицині. Медичні навчальні заклади були переважно чоловічими, і багато установ категорично відмовлялися приймати студенток. Її не сприймали і навіть критикували, але, незважаючи на ці перешкоди, Шилль не опускала руки і продовжувала старанно вчитися.
Практична медицина
Здобувши медичну освіту, Шилль відразу ж почала медичну практику. За короткий проміжок часу вона зарекомендувала себе висококваліфікованою, розуміючою і чуттєвою лікаркою. Вона присвятила себе поліпшенню здоров’я та благополуччя своїх пацієнтів. Її рання кар’єра була зосереджена на загальній практиці, де вона лікувала широкий спектр захворювань та надавала таку необхідну медичну допомогу місцевому населенню.
Слід зазначити, що Шилль мала досить тривалу кар’єру лікаря. Вона була лікарем загальної практики, а також була медичною працівницею низки навчальних закладів, а також психіатром. Вона прагнула усіляко допомогти хворим жителям Манчестера.
Якийсь час своєї медичної практики Шилль присвятила себе роботі в лікарні Святої Марії, яка перебувала у Лондоні. Там вона доглядала хворих дітей.
Коли ж почалася Друга світова війна, лікарка Шилль перебралася до Чешира, де працювала лікарем загальної практики. Також деякий час перебувала в Дербіширі, оскільки Манчестер під час війни постійно піддавався масованому авіабомбардуванню з боку нацистської Німеччини. Під час евакуації Шилль також підробляла шкільним лікарем у коледжі Пенргоз та школі-інтернаті для дівчаток у Північному Вельсі.
Коли Друга світова війна була закінчена, Шилль повернулася до Манчестера. Там вона продовжила активно розвивати свою медичну практику. Перші повоєнні роки в Манчестері вона провела працюючи на посаді шкільного лікаря в Манчестерській середній школі для дівчаток. Через деякий час вона вже працювала медичним фахівцем із роботи зі студентками у Департаменті освіти Манчестерського університету. Вона повільно, але впевнено піднімалася кар’єрними сходинками, при тому, що для жінок таке зростання, та й взагалі робота у сфері охорони здоров’я була неприпустимою. На всьому своєму кар’єрному шляху вона натрапляла на труднощі пов’язаними з гендером, забобонами та недовірою з боку колег чоловіків. Але пацієнти її любили за її доброту, чуйність, розуміння, чутливість та допомогу. Вже у 1957 році для Шилль стався великий прорив у кар’єрі. Вона була призначена помічником психіатра у лікарні Вітінгтон.
Благодійна та громадська діяльність
Не єдиною медициною обходилося життя і кар’єра Шилль. Зокрема, вона брала активну участь в ініціативах громадської охорони здоров’я та визнавала важливість впливу на соціальні критерії здоров’я. Вона невпинно працювала над покращенням санітарії та гігієни в Манчестері, виступаючи за покращення умов життя та доступу до охорони здоров’я для бідних жителів міста. Її зусилля відіграли важливу роль у зниженні захворюваності на інфекційні хвороби та поліпшенні загального стану здоров’я населення.
Один із найбільш значних вкладів Шилль був у галузі здоров’я матері та дитини. Вона визнала високий рівень материнської та дитячої смертності та присвятила більшу частину своєї кар’єри розвʼязанню цих проблем. Вона надавала допологову та післяпологову допомогу незліченній кількості жінок, часто у важких умовах та з обмеженими ресурсами. Її робота допомогла розробити протоколи та методи, які значно покращили це положення в Манчестері.
Але також варто відзначити не менш важливий внесок Шилль у благодійність. Ще після закінчення університету вона стала частиною комітету притулку Макелпайн для незаміжніх матерів у Феллоуфілді. Таким чином вона почала допомагати знедоленим людям, які проживають у Манчестері. Недарма Шилль пов’язала своє життя з благодійністю, адже її батьки з юних років на своєму прикладі показували, що підтримувати місто та місцеве населення вкрай необхідно для його подальшого розвитку, процвітання та загального блага. Ба більше, паралельно з цим Шилль також продовжувала благодійну діяльність своїх батьків. Вона продовжила співпрацю з низкою організацій, які раніше обслуговувалися у її батьків. Серед таких були:
- Манчестерський інститут дівчаток;
- клуб “Ardwick Lads ‘Club”;
- комітет з ігрових полів;
- правління Молодіжного клубу Норбрука.
Крім того, Шилль була однією з тих, хто у 1939 році заснував Раду з питань шлюбу. Вона також працювала у раді з умовно-дострокового звільнення у жіночій в’язниці Стіал. Шилль була неймовірно багатогранною та дуже цікавою особистістю. Вона присвятила своє життя служінню жителям Манчестера. Вона не просто хотіла подбати про їхнє здоров’я, а й прагнула того, щоб вони мали належні умови життя.
Новаторський дух Шилль поширився і на медичну освіту. Вона була пристрасною прихильницею включення жінок до медичних шкіл і невпинно працювала над підтримкою студенток-медиків. Вона була наставником багатьох молодих жінок, пропонуючи поради та підтримку у розвʼязанні проблем медичного навчання. Її зусилля допомогли зруйнувати бар’єри та відкрити двері для майбутніх поколінь жінок-лікарів.
Звичайно ж весь свій отриманий досвід у галузі медицини та охорони здоров’я вона прагнула передати новим поколінням лікарів, тому брала активну участь у наукових дослідженнях і в численних публікаціях. Її робота охоплювала широкий спектр тем, від інфекційних захворювань до здоров’я матері. Її роботи здобули широке визнання серед медиків того часу. Слід також зазначити, що наукові дослідження Шилль не лише вивели медицину Манчестера на новий рівень, а й вплинули на політику та практику охорони здоров’я.
Вклад Шилль у медицину був відзначений численними нагородами та почестями. Серед найвидатніших – орден Британської імперії. Незважаючи на свої численні досягнення, популярність і визнання в медичній сфері, Шилль до кінця днів залишалася дуже скромною, завжди наголошуючи на тому, що її робота рухається бажанням допомагати іншим і покращувати здоров’я населення.
Шилль прожила довге та насичене життя. Вона врятувала не одне життя, подарувала надію та посмішки, а також покращила загальну охорону здоров’я у місті. Видатна діячка, одна з перших жінок лікарів на території Великобританії померла у 2005 році. На момент смерті Шилль було 101 рік.
