Сільвія Панкгерст – це дочка відомої активістки по боротьбі за жіночі права Еммелін Панкгерст, яка пішла стопами матері. Зокрема, Сільвія прославилася в Манчестері і далеко за його межами завдяки своїй феміністській, соціалістичній та письменницькій діяльності. Крім цього, вона критикувала більшовицьку диктатуру і активно підтримувала незалежність Ірландії. Сільвія дуже багатогранна, глибока та неймовірно цікава особистість, життєвий шлях якої має знати кожен. Далі на manchesterka.com.
Ранні роки майбутньої активістки
Майбутня активістка Сільвія народилася у 1882 році в Олд Траффорд, в Манчестері. Вона зростала і виховувалась у сім’ї з глибокими політичними та соціальними переконаннями. Погляди її батьків були дуже далекоглядними та відрізнялися від більшості інших людей. Зокрема, протягом багатьох років її батьки активно виборювали жіноче виборче право. Така діяльність батьків, безперечно, вплинула на юну дівчину. Ще в ранньому віці вона зрозуміла, наскільки важливо боротися за своє право: мати право голосу, доступ до освіти, право на контроль над своїм майном і доходами та іншим. Все це спонукало її продовжити діяльність своїх батьків у сфері руху по боротьбі за жіноче виборче право.
Гендерні труднощі та активізм
У сім’ї Панкгерст, окрім Сільвії, виховувалися ще дві дочки: Крістабель та Адела. Сільвія разом зі своїми сестрами відвідувала в Манчестері середню школу для дівчаток, а після її закінчення вступила до Манчестерської школи мистецтв. Навчаючись там, вона неодноразово стикалася з нерівністю і дискримінацією жінок за ознакою статі. Зокрема, однією із ситуацій було завдання щодо розпису фресок, які проходили у громадській залі. Сільвія звернула увагу на те, що цей зал названий на честь її батька, активіста та борця за рівноправність. Але при цьому до цієї зали не допускалися жінки. Сільвія була глибоко обурена такими правилами і вирішила разом зі своєю сестрою організувати простір для жінок.
Чергова ситуація з дискримінацією відбулася з Сільвією у 1904 році, коли вона виграла стипендію Королівського коледжу мистецтв. Зокрема, вона була обурена тим, що стипендія, яка присуджувалась коледжем щорічно, була розрахована лише для 3 жінок, при цьому 13 місць призначалося для чоловіків.
У 1903 році сестра Сільвії Крістабель заснувала Жіночий соціально-політичний союз. А вже з 1906 року Сільвія почала активно працювати в цій організації разом із сестрою та своєю матір’ю. Вони активно просували ідею про надання жінкам право голосу за допомогою різних листівок, банерів, плакатів, мітингів та виступів. Вони також по-різному прикрашали зали засідань, щоб привернути увагу громадськості до свого руху.
Також Сільвія в рамках Жіночого соціально-політичного союзу активно їздила різними містами Англії та Шотландії. У цих поїздках вона відвідувала багато фабрик та підприємств, де малювала портрети жінок із робітничого класу.
Але на цьому діяльність Сільвії не закінчилась. Вона вирішила в рази розширити діяльність руху по боротьбі за жіночі права та вирушила у турне з лекціями до Сполучених Штатів. Прибувши до Америки, Сільвія побачила, що умови праці та життя жінок у Новому Світі нічим не відрізняються від Старого. У різних містах Америки вона також відвідувала різні підприємства, де працювали жінки та розповідала про свій досвід, який вона отримала на території Великобританії, відвідуючи фабрики та майстерні, різні будинки та в’язниці. Вона розповідала про те, як бачила застосування тейлористських принципів (перетворення робітників на частину машини) і про криміналізацію афроамериканців. Такі проблеми були близькі і для мешканців різних міст Сполучених Штатів, тому Сільвія знайшла величезну підтримку і там.
Сільвія під час Першої світової війни
Сільвія Панкгерст була пацифісткою, і її антивоєнні настрої призвели до тимчасового усунення основного суфражистського руху. Зокрема, вона рішуче виступала проти Першої світової війни. Через свою антивоєнну позицію її навіть виключили з Жіночого соціал-політичного союзу. У відповідь на це вона заснувала Федерацію суфражисток Східного Лондона і продовжувала приділяти увагу правам жінок, а також ширшими соціальними проблемами, такими як бідність і права робітників, з якими неодноразово стикалася в Англії, Шотландії та в містах США.
“Ліва комуністка”
У 1914 році вийшов перший закон, який частково дозволяв жінкам право на участь у голосуванні. Після цього, Сільвія стала активніше брати участь у лівих та соціалістичних справах. Вона критично ставилася до спрямування суфражистського руху та почала приєднуватися до соціалістичної та комуністичної ідеології.
Зокрема, Сільвія була пов’язана з різними соціалістичними та комуністичними групами та грала роль у захисті прав робітників, антифашизму та антиімперіалізму.
Спочатку вона вітала російську революцію і навіть їздила на консультацію до Москви, до самого Леніна, але незабаром як прихильниця робочого контролю, вона відкинула його погляди і розкритикувала більшовицьку диктатуру.
Вона також активно виступала за війну за незалежність в Ірландії, а у 1935 році після вторгнення Італії в Ефіопії, Сільвія присвятила себе справі Ефіопії. Після Другої світової війни вона провела решту свого життя там як гостя відновленого імператора Хайле Селассіє.
Життя та доля Сільвії були неймовірно насиченими. Вона брала активну участь у різних рухах, роблячи свій внесок у них. Безперечно, вона увійшла в історію як одна з найвидатніших діячок міста Манчестера.
