XX століття було непростим періодом для представників нетрадиційної сексуальної орієнтації та людей з іншою ідентичністю. Через страх бути засудженим з боку громадськості і страх бути незрозумілим, довгий час багато людей тримали в найсуворішій таємниці свою ідентичність. Але Джулія Ґрант змінила це. Вона стала першою активісткою-трандієндеркою на території Манчестера, яка відкрито розповіла про свій життєвий шлях до трансгендерності. Її історія неймовірно цікава та захоплююча, вона стала прикладом для багатьох людей, таких як вона. Понад те, вона заклала гарну основу для подальшого розширення феміністського руху. Далі на manchesterka.com.
Історія життя Джулії Ґрант
Джулія народилася у Флітвуді в 1954 році, і почала своє життя як Джордж Робертс. Вона була однією з восьми дітей, і мала дуже важке дитинство. Зокрема, батьки Джулії були жахливими п’яницями. Її мати кілька разів навіть намагалася накласти на себе руки, а батько намагався її зґвалтувати, коли та була ще дитиною.
Як одна зі старших дітей, Джулії часто доводилося піклуватися про своїх молодших сестер і братів, поки батьки вживали алкоголь. Деякі свої дитячі роки дівчина провела у дитячому будинку. А у підлітковому віці Джулія вирішила займатися проституцією. Вона (Джордж) робила це з чоловіками, і пояснювала це тим, що це був крик душі від нестачі батьківського кохання.
Цікавим фактом із життя Джулії є те, що всі виручені гроші від проституції вона постійно витрачала на солодощі.
Шлях Джулії до трансгендерності
У 1970-х роках, коли Джулія зрозуміла, що її шлюб та і саме життя невдале, вона вирішила переїхати до Лондона і почати там все з чистого аркуша. Там вона заробляла життя тим, що виступала в гей-клубах у вигляді трансвестита. Частиною її образу було виконання пісні Едіт Піаф “Non, Je Ne Regrette Rien” під фонограму. Працюючи саме там, Джулія зрозуміла, що вона не гомосексуалістка, вона хоче жити як повноцінна жінка. Так Джулія розпочала свій шлях до трансгендерності.
У 1978 році ВВС зацікавилось історією Джулії, і вирішили зняти про неї сюжет, про її шлях до трансгендерної жінки.
Слід зазначити, що рішення Джулії зніматися для ВВС було непростим, адже тоді про свою ідентичність чи сексуальну орієнтацію мало хто говорив. Ця тема була табу протягом багатьох років, вона була повінчана безліччю забобонів, нерозумінням та жорстоким поводженням. Через це багато трансгендерів навіть не думали жити відкрито. Але завдяки Джулії та її вчинку спільнота трансгендерів у Манчестері значно розширилася. До того, завдяки їй трансгендери здобули визнання на території Великобританії.
Її шлях до трансгендерності, який висвітлювали на ВВС, був спрямований на більше розуміння та краще поводження з такими людьми як вона.
З кінця 1970-х років Джулія почала проходити лікування в лікарні Чарінг-Крос. Це була єдина лікарня на території Великобританії, яка займалася трансгендерними пацієнтами. Частиною лікування Джулії була перебудова її способу життя. Вона почала жити, працювати та одягатися як справжня жінка. До того, перебуваючи в лікарні, вона також змінила своє ім’я. Лікар підібрав їй кілька варіантів імен, з яких вона обрала Джулію Ґрант. Ім’я припало дівчині до душі через те, що на її думку мало “шотландський відтінок”.
На кожному кроці її становлення, ВВС намагалося зняти все, кожну консультацію з лікарем або психіатром, важливу подію та інше.
Хоча Джулія робила добру справу у співпраці з BBC, за тиждень до показу фільму про неї, багато видавництв почали видавати ворожі таблоїди та статті. Попри всі ці труднощі, з якими Джулія зіткнулася на своєму життєвому шляху, все це не завадило їй стати “жінкою, якою вона хотіла бути”.
Так, у 1970-х роках активістка-трансгендерка Джулія стала героїнею новаторського телевізійного документального серіалу під назвою “Зміна статі”, показавши широкій аудиторії те, ким вона є насправді, не соромлячись і не боячись цього, а також подаючи приклад іншим, таким, як вона.
Подальше життя
Якийсь час Джулія прожила в Манчестері, де активно розвивала ЛГБТ-спільноту. Зокрема там вона була власницею шоу-бару, кафе та кількох інших барів, які перебували у гей-селі на Канал-стріт.
До того, у Манчестері Джулія зустріла свого партнера Алана Сандерленда, за яким вона хотіла одружитися. Для цього її колишній хірург навіть пропонував провести відповідну операцію, щоб розвʼязати проблему, проте дівчина зі своїм коханим вирішили не робити її. Джулія хотіла бути щасливою такою, якою вона є. До того, Джулія та Алан отримали в Манчестері церковне благословення, тому дівчина вважала себе заміжньою.
Також Джулія в Манчестері активно боролася проти реконструкції гей-села на Канал-стріт, а також виступала організаторкою ЛГБТ-заходів. Завдяки її роботі ЛГБТ-спільнота стала більш відкритою, її почала приймати громадськість.
Зі своїм чоловіком Джулія дуже багато подорожувала. Вони мешкали у Франції в Іспанії, а також деякий час в Америці. Але після того, як на початку XXI століття Джулія діагностувала рак кишківника, вона повернулася на територію Великобританії, де знову почала допомагати людям, таким як вона.
Також дівчина за своє життя написала два мемуари: “Джордж та Джулія” та “Просто Джулія”.
Її серце перестало битися у 2019 році, у віці 64 років. Завдяки своїй відкритості та програмі BBC, які зняли шоу про неї, в Манчестері та інших містах Великобританії вдалося досягти значного прогресу для прийняття ЛГБТ-спільноти, розширення їхніх прав та можливостей.