Боротьба жінок за рівність займала важливу сторінку історії Великобританії. Серед видатних активісток, які боролися за жіноче виборче право наприкінці XIX століття та на початку XX століття була Еммелін Панкгерст. Вона відома суфражистка з Манчестера і прославилася своїми радикальними заходами у боротьбі за рівність та виборче право для жінок. Але не менш важливе місце в історії жіночого руху займала дочка Еммелін Панкгерст – Кристабель. Протягом усього свого життя Кристабель продовжувала справу матері та боролася за рівність. Чи знаєте ви історію дочки відомої суфражистки Еммелін Панкгерст – Кристабель Панкгерст? Далі на manchesterka.com.
Ранні роки відомої активістки
Майбутня активістка народилася в Манчестері у 1880 році. Вона була дочкою відомої британської суфражистки Еммелін Панкгерст та радикального соціаліста Річарда Панкгерста. Виховуючись у сімʼї із сучасними поглядами на світ, у неї сформувався чіткий світогляд. Коли Кристабель підросла, вона, як і її мати розпочала активну соціальну діяльність, приймала і навіть очолювала рухи за виборче право для жінок.
Слід зазначити, що протягом усього життя сім’ю Панкгерст переслідували фінансові труднощі, але попри це, Кристабель, її мати та батько завжди були віддані своїй справі, а не достатку.
Кристабель була неймовірно красивою та розумною дівчиною, витонченою та впевненою в собі, чарівною та харизматичною. З юних років Кристабель мала активістську завзятість. Вона росла і спостерігала за стійкою прихильністю своєї матері до справи суфражисток. Тому, можна сказати, що діяльність Еммелін Панкгерст у сфері виборчого права для жінок вплинула на юну Кристабель, сформувавши її переконання. Ще у ранньому віці Кристабель всіляко прагнула нових знань. Вона самостійно навчилася читати, перш ніж піти до школи. Відмінно навчалася в Манчестерській середній школі для дівчаток, а потім здобула ступінь бакалавра з відзнакою в галузі юриспруденції в Манчестерському університеті. Але, на жаль, реалізуватися Кристабель, як юристці не вдалося. Все через те, що в ту епоху жінкам не дозволяли займатися юридичною практикою. Це ще більше підігріло інтерес Кристабель до руху за рівноправність.
Боротьба за рівноправність
Ще навчаючись в університеті, Кристабель приєдналася до руху суфражисток у Манчестері, який очолювала її мати. Вона стала членкою Жіночого соціально-політичного союзу та виступала за громадянську непокору, використовуючи досить радикальну тактику від голодувань до актів вандалізму та протестів. Такі заходи були необхідні для того, щоб привернути увагу до руху суфражисток і отримати підтримку від громадськості.
Кристабель також мала неймовірні ораторські здібності та якості справжнього лідера. Це згодом дозволило їй обійняти керівну посаду у Жіночому соціально-політичному союзі. Її красномовство та постійні заклики до дії знайшли відгук у багатьох людей тієї епохи. До того, вона вміло використовувала засоби масової інформації для ширшого інформування діяльності суфражисток. Кристабель знала, що отримання підтримки від громадськості в їхньому русі має вирішальне значення для успіху справи.
Її мати, лідер суфражистського руху Еммелін Панкгерст та інші активістки були відомі своїми радикальними заходами у русі за виборче право для жінок (зриви засідань, демонстрації з плакатами, голодування та інші мітинги). За такі дії їх неодноразово садили до в’язниці, у тому числі й саму Кристабель.
У 1905 році Кристабель була вперше заарештована. Це сталося через те, що вона перервала збори Ліберальної партії, голосно вигукуючи вимоги надати жінкам виборче право. Черговий арешт Кристабель стався у 1907 році. Через загрозу постійного арешту їй довелося жити деякий час у Франції, в Парижі. Але коли почалася Перша світова війна, активістка повернулася до рідного міста, де у 1914 році знову була заарештована. За таке беззаконня та нелюдське ставлення до жінок Кристабель оголосила голодування. Завдяки йому вона відсиділа у в’язниці лише 30 днів замість 3 років.
Що вдалося досягти Кристабель Панкгерст?
Перша світова війна стала важким випробуванням як для самої Кристабель, так і для всього суфражистського руху. Але попри це вона всіляко просувала ідею про надання жінкам виборчого права.
1918 рік став поворотним в історії руху за виборче право жінок. Адже саме тоді суфражистки досягли свого першого результату – деяким британським жінкам було надано право голосу. Але на цьому Кристабель не зупинилася. Вона заявила, що братиме участь на загальних виборах 1918 року. Спочатку Кристабель планувала боротися за Вестбері у Вілтширі, але згодом вирішила балотуватися як кандидатка від Жіночої партії у виборчому окрузі Сметвік. Вона просувала ідею миру, засуджувала німців за війну і хотіла побудувати “Британію для британців”, але програла ці передвиборчі перегони.
У 1921 році Кристабель вирішила залишити рідну Великобританію. Зокрема, вона переїхала до США, де стала євангелісткою. У 1930-х роках Кристабель повернулася до Манчестера для того, щоб продовжити займатися активізмом, але коли почалася Друга світова війна була змушена повернутися до США, де й провела решту свого життя.
Видатна британська активістка, яка присвятила все своє життя боротьбі за жіноче виборче право, померла у своєму будинку в 1958 році, у віці 77 років, сидячи в кріслі.